Цікава історія храму Воскресіння Христова , що знаходився всередині земляного замку на колишньому ринковому майдані. На місці нинішньої Воскресінської церкви ще 1649 року був дерев’яний Воскресінський храм. В літописі Рігельмана сказано: "1662 г. собранные в город Ичню
полковником Нежинским Золотаренком полковники , старшини, сотники
и именитые козаки избрали там гетьмана полковника переяславского Якима Самченка (Якима Сомка) и присягали ему в соборной церкви и его гетьмана заставили присягать.” Далі сказано, що ця церква згоріла того самого дня, коли невинного, оббреханого Якима Сомка взяли під варту

Дерев’яний храм Успіння Пресвятої Богородиці побудовано в 1720 році на місці Троїцького храму, коли ще існував храм святих Апостолів . Знаходився він на південному сході земляного замку на річці Іченька (зараз це приблизно місце , де розташовані відділ районного РАЦСу та дитячий майданчик ). У 1796 року прихожани при старанні протоієрея Ф. Яжевського перебудували храм.
Не тільки зовні Успенська церква мала привабливий вигляд, а й всередині вражала красою і багатством.

У перші дні 2001 р. в Чернігові, у мікрорайоні Масани, був освячений новий православний храм 2000-ліття Різдва Христового. Тим самим завершився найважливіший етап будівництва православного комплексу, що включає малий храм на честь ікони Божої Матері "Живописне джерело" (освячений в квітні 1996 р.) і будівлі недільної школи (1997 р.).

Чернігівська земля дала православному світові чи не найбільше українських святих. Усім відомі славні імена князя Ігоря, мучеників за віру князя Михайла й боярина Федора. Хоча свого часу церква прокляла гетьмана І. Мазепу, проте його висуванців - просвітителів Феодосія Углицького, Данила Туптала, Іоана Максимовича, Антонія Стаховського - возвела в ранг святих... Не випадково саме в Чернігові на площі Героїв Сталінграда започатковане найбільше в обласному центрі будівництво - зведення храму-центру Усіх Святих чернігівських.

У селі Городище Менського району, лише за 2 км від автотраси на Мену, можна побачити самобутню пам’ятку народної дерев’яної архітектури – Миколаївську церкву, яка була побудована у 1763 році на південно-західній околиці села. Первісно Михайлівська церква була триверхою та тризубною, складалася з квадратного бабинця, восьмигранної центральної дільниці та гранчастого вівтаря. Кожний зруб Михайлівської церкви завершено двозаломним верхом на восьмерику. Стіни зрубів нахилено до середини, що ілюзорно збільшує висоту кожної дільниці.

Ближче до центру села Городище Менського району, за річкою, на підвищенні стоїть дерев’яна, з горизонтальною шалівкою Михайлівська церква, яка була побудована приблизно у 1880 році. Михайлівська церква являє собою одно банну й хрещату, з прямими кутами та загостреними деталями споруду, яка є характерним зразком однотипної та дещо сухуватої провінційної еклектичної архітектури.

Наприкінці XVII ст. Седнів став маєтністю чернігівського полковника Я.Лизогуба, а потім перейшов у спадок до його нащадків. Пам'ять про цей славетний козацький рід збереглася у кількох будівлях, що складають мальовничий архітектурний ансамбль.
Однією з них є побудована у XVIII ст. (між 1715 та 1747 роками) дерев'яна Георгіївська церква, що стоїть на давньоруському городищі, з трьох боків оточеному крутими схилами.
Час побудови Георгіївської церкви точно не встановлений. Найбільш ймовірно, що церкву звели між 1715-1747 роками.

Синявка – местечко на р. Синявке в 35 верстах от Сосницы. Село Синявка упоминается в грамоте 1667 года с еще тремя деревнями: Городищем, Бречью и Турею.
По поводу церкви в с. Синявка, то черниговские епархиальные известия за 1872 год № 20 упоминают два храма: Троицкий с двумя пределами и Покровский храм.
Вот что писал в 1732 году покровский священник Петр Евстафиевич: «В прошлых годах, в местечке Синявцы, когда еще была одна церковь св. Троицы

Споруджена в кінці XII - на початку XIII ст. на Чернігівському посаді, біля торгівельної площі. Названа П'ятницька церква на честь покровительки торгівлі Параскеви П'ятниці. До 1786 року була головною спорудою П'ятницького монастиря. Перші реставраційні роботи здійсню¬валися 1670 року. У 90-х рр. XVII ст. на східному і західному фасадах було надбудовано барочні фронтони, а баня стримувала багатоярусне завершення. Значними були перебудови після пожежі 1750 року та в XIX ст., коли П'ятницька церква перетворилася на семибанний храм.