Бобровицький історико-краєзнавчий музей засновано у 1986 році. Значну допомогу у створенні музею надав лікар, відмінник охорони здоров’я СРСР Станіслав Змачинський, який передав значну частину коштів для будівництва музею. Також багато зусиль доклав Перший секретар райкому партії Микола Іванченко. Понад 1500 експонатів зібрали юні слідопити.
Спільними зусиллями та за допомогою художника-монументаліста В.П. Петрова, скульптора М.Д. Орлова було збудовано музейне приміщення.
Сьогодні у експозиції музею представлено речі 16-18 століття, а саме: посуд, кераміка, предмети з металу, бронзи та міді, старовинні ікони, рушники, предмети одягу та предмети побуту.

Бахмацький історичний музей було засновано 4 серпня 1960 року в с. Бахмачі на основі приватної колекції Миколи Гнатовича Яременка за рішенням райвиконкому і райкому партії. Першим директором був М.Г.Яременко (більше 20 років). У 1988 році на базі збірки народного музею с. Бахмача виник Бахмацький історичний музей ( у м. Бахмачі) за наказом Міністерства культури УСРС; з 2005 року музей називається районним згідно з рішенням сесії районної Ради. Його дерев’яне приміщення відноситься до кінця ХІХ ст.
Експозиція музею (від найдавніших часів до Великої Вітчизняної війни) знаходиться у 5 залах, 4 зали - виставкові. Фондова колекція становить 7970 предметів основного і 10237 предметів науково-допоміжного фондів.

Вертіївський військово-історичний музей ім. М.П.Кирпоноса – відкрито на батьківщині визначного 23 лютого 1977 року. В його основу покладено краєзнавчу музейну кімнату, що існувала при середній школі №2 з 1960 р. В 1976 році побудоване нове приміщення площею 120м2.
Експозиція розміщена в п’яти залах. Експонати першого залу висвітлюють історію села Вертіївка, життя і побут селян. Ряд матеріалів розповідає про дитинство та юнацькі роки М.П.Кирпоноса. Окремий розділ присвячено участі М.П.Кирпоноса у громадянській війні. В період він був одним з керівників серпневого повстання 1918 року на Чернігівщині, заступником командири Першої української радянської дивізії.

Кількість населення 648 осіб, дворів 307. Відстань від м. Бахмач - 15 км. Центр сільської ради, якій підпорядковані села Варварівка, Запорізьке, Кулішове, Олексіївка, Осинівка. У селі знаходиться залізнична зупинка Старий луг. Поблизу села знайдені поселення V-II тисячоліття до нашої ери.
Село засноване на початку XVIII століття генеральним суддею Василем Кочубеєм на краю Курінського степу біля пісків. Від цього й пішла назва села. У 1862 році в селі збудовано дерев'яну Казанську церкву. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Жертвами Голодомору стали 235 осіб.

Село Осинівка розташоване за 12 кілометрів на південь від села Піски. Населення - 11 чоловік, 21 двір.
Село виникло в останній чверті XIX століття. Перша назва села - хутір Юхтовий. Поміщик Кочубей вислав із своєї економії, основаної в Кочубеївці (тепер Ічнянського району), за непослух трьох кріпаків - Плюскара, Троценка, Федоряку в степ, де вони поселилися хутором

Село Олексіївка розташоване на південь від села Піски за 8 кілометрів. Населення - 63 чоловіки, 45 дворів.
Село виникло на початку XX століття в період Столипінської реформи. У 1908 році поміщик Кочубей назвав село Олексіївкою на честь сина царя Миколи II -Олексія.
Люди деякий час називали це село "Розкиданим", тому що селяни селилися без будь-якого плану.

Село Варварівка розташоване за 18 кілометрів на південний захід від Бахмача. Знаходиться в розвилці Південно-Західної і Південної залізниць. У селі розташований залізничний роз'їзд Варварівський. Населення 302 жителі, 187 дворів.
За переказами старожилів назва села походить від того, що першою поселенкою була вдова Варвара, кріпачка поміщика Кочубея, який поселив її на перехресті торгових доріг Борзна - Дмитрівка, Бахмач - Ічня.

Село Веселе розташоване на північ від села Пальчики на відстані 2-х кілометрів. Населення - 86 жителів, 45 дворів.
Виникло у 80-х роках XVII століття. В селі знаходилися поштова станція і шинок. В шинку завжди було весело. Мабуть, звідси і пішла назва села. До XVIII століття цей хутір називався Єлесеєнків. Коли прокладався старий шлях Київ - Москва, першими поселенцем на території сучасного хутора Веселого був Єлесеєнко. Звідси і назва -Єлесеєнків хутір, а пізніше - Веселий.

Кількість населення 423 особи, дворів 214. Відстань від м. Бахмач 25 км. Центр сільської ради.
У народі існують дві легенди щодо назви села. Одна з них розповідає про те, що за часів гетьманування І. Мазепи на території села та в лісі, оточеному з усіх боків непрохідними болотами, знаходилося місце страти козаків, які не підкорялися гетьману. Таких козаків саджали на палі, вішали та відрубували пальці. Одному з козаків залишили лише один палець на руці, а решту відрубали. За це козака було прозвано Пальчик, він довгий час проживав на цьому місці. Від його імені і пішла назва села. Друга легенда розповідає, що між лісами довгий час стояла одна хатина, як палець. Звідси пішла і назва села Пальчики.

Кількість населення 915 осіб, дворів 552. Відстань від м. Бахмач - 36 км. Центр сільської ради, якій підпорядковані села Вербівка, Осіч, Слобідка. Розташований на річці Сейм.
Вперше згадується в 1636 році. Походження назви села пов'язують з назвою річки Обмачівки, яка була притокою річки Сейм.
Існує й інша легенда. Нібито одного разу через село проїздила цариця Єлизавета (а хто називає Катерину II) і в річці "обмочила" ноги. Після цього випадку поселення почали називати Обмачів.
У 1649-1782 роках село входило до складу Батуринської сотні Ніжинського полку і належало Батуринському Миколо-Крупицькому монастирю.