З історії Меморіал загиблим воїнам в селі Ковпита Чернігівського району - 16 Березня 2011 – Чернігів для туриста
Четвер, 08-Грудень-2016, 16.22.40
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Анонси подій [222]
Всеукраїнські заходи [96]
Туристические отчеты [23]
Виставкова діяльність [81]
Знаменні дати [67]
Конкурси, змагання [48]
Новини турбізнесу [496]
Новини Євро 2012 [80]
Події міста [215]
Регіональні заходи [215]
Церкви Чернігівщини [13]
Суспільство [83]
Сторінки історії [153]
Оголошення [66]
Реклама
Новости туризма
Останні статті
Мы Вконтакте
Посилання

Новое на форуме
Туристичні блоги
Фото Чернігівщини
Статистика

Яндекс.Метрика

Пошук
Головна » 2011 » Березень » 16 » З історії Меморіал загиблим воїнам в селі Ковпита Чернігівського району
16.43.07
З історії Меморіал загиблим воїнам в селі Ковпита Чернігівського району
При в’їзді в село Ковпита, по лівий бік дороги, знаходиться сільське кладовище. В старій його частині встановлено Меморіал радянським воїнам, загиблим в 1943 році (відкритий в травні 1975 року). Це пам’ятник з мармуровими плитами, могила Героя Радянського Союзу І.М.Грачова та дев’ять братських могил.
В центрі села знаходиться школа, а на шкільному подвір’ї збереглась стара будівля у якій розміщувався один із військових шпиталів.
На будівлі встановлена меморіальна табличка з текстом: «Тут в роки війни були розміщені корпусний польовий госпіталь № 74, евакогоспіталь № 2514, інфекційний госпіталь № 4281 та шпиталі 133, 216, 475, 2406, 5181».

Як розповідають місцеві жителі, а також сільський голова А.А.Печерна, директор школи Н.І.Багатюк та вчитель історії Н.Л.Дешко, після звільнення села на сільському кладовищі з’явилось багато братських могил, в яких поховано до тисячі військових (під час будівництва Меморіалу всюди натрапляли на людські кістки).

Ще в 70-ті роки ХХ ст. з архівів Міністрества оборони СРСР місцевим пошуковцям вдалося отримати дані про шпиталі і про захоронених на сільському кладовищі. Вчителі та учні розсилали листи з повідомленням рідних загиблих про місце поховання. Незабаром у село, до могил воїнів, почали приїжджати родичі із далеких і ближніх регіонів СРСР.

На сьогоднішній день, завдяки рішенню уряду Російської Федерації, в архіві Міністерства оборони РФ оцифровані документи, що стосуються доль воїнів, загиблих в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. На основі цих матеріалів в Інтернеті створено сайт «ОБД-Меморіал», який допомагає сучасним дослідникам, а також тим хто хоче дізнатися про долю свого загиблого родича, швидко отримати необхідну інформацію.

Хочу підкреслити, що в часи СРСР такі документи зберігались під грифом «СЕКРЕТНО» і доступ до них був обмежений. В нашій області вже тоді працювала пошукова группа на чолі з полковником у відставці В.Драгуновим, яка на базі тих документів упорядкувала і випустила в світ п’ять книг «Их помнит Черниговщина» (1993 р.), в яких подані списки загиблих солдат, захоронених в селах Чернігівської області.

Взявши ці списки та прізвища з мармурових дошок Меморіалу, я порівняв їх з матеріалами інтернет-сайту «ОБД-Меморіал» і списками, отриманими з Архіву військово-медичних документів (м. С.-Петербург). В результаті отримав уточнену кількість захоронених, біографічні дані, і, якщо можна так сказати, розставив точки над «і» стосовно деяких спогадів місцевих жителів.

На мармурових плитах Меморіалу викарбувано 179 прізвищ. Нині уточнений список похованих збільшився до 187 прізвищ.

Чому тоді для братських могил було обрано саме це місце? В досліджених матеріалах у розділі “місце поховання” вказується хутірське або сільське кладовище. Можливо, що в 1943 році це кладовище знаходилось за селом неподалік від хутора, але тут вже були чотири захоронення часів війни – рядового А.Т. Ширшова (09.09.1941) та трьох партизанів Стеченків із Ковпити (10.05.1943).

Після звільнення Чернігова вже 22 вересня військові частини 13-ї армії Центрального фронту генерал-лейтенанта М.П. Пухова почали здійснювати переправу через Дніпро. Через село Пакуль до Дніпра проходила 211 стрілкова дивізія, а в районі села Навози перебувала 8-а стрілкова дивізія. В селі Ковпита, віддаленому від зони бойових дій, розгортаються військові шпиталі – 133 хірургічний польовий пересувний госпіталь (далі – хппг), 2406 хппг, 475 терапевтичний польовий пересувний госпіталь (далі – тппг), 4281 інфекційний госпіталь (далі – іг).

Знайдені в документах дати прибуття в шпиталь вказують на участь пораненого у військових операціях вересня – грудня 1943 року. Єдиний запис за вересень може свідчити про участь у форсуванні Дніпра (при відкритті Меморіалу в 1975 р. зазначалось, що тут поховані учасники форсування Дніпра), 5 – 15 жовтня жовтня – це тяжкі бої військових підрозділів 13-ї армії з німецькими окупантами в ході Прип’ятської військової операції. Записи в госпітальних документах за листопад–грудень–січень свідчать про те, що в село Ковпита направлялись поранені із прифронтових шпиталів.

Ось так с.Ковпита з вересня 1943 по січень 1944 рр. стало тихим, спокійним, віддаленим від боїв куточком землі для сотень поранених, яких не переводили в інші шпиталі, або повертали після видужання в свої військові частини, а для 187 – місцем їх вічного спокою.

За час перебування в селі військових шпиталів на сільському кладовищі з’явилось не менше 59 братських і окремих могил: 133 хппг – 33 могили (вересень 1943 - січень 1944); 2406 хппг – 18 (жовтень – листопад 1943); 475 тппг – 8 (жовтень-листопад). Братська могила – це до п’яти поховань в одній ямі, які здійснювались протягом двох-трьох днів.

Необхідно зауважити: документи за 29 листопада фіксують останні окремі поховання 2406 хппг, а 17 листопада 475 тппг. Напрошується висновок, що з початку грудня в селі діяв тільки один шпиталь – 133 хппг.

Із госпітальних документів дізнаємося, що на сільському кладовищі захоронені воїни 26 дивізій і їх п’ятдесяти двох полків, а також 2-го прикордонного загону НКВС, 182 загороджувального загону, 49 окремого понтонного батальону, 75 робітничого батальону, автотранспортного батальону, евакороти, 165 штрафної роти та ін. Серед останніх тут була похована єдина жінка – Орел Євдокія Юхиміна.

Найстарший по віку воїн мав 51 рік (1892 р.н.), а наймолодший – 19-річний (1924 р.н.). Військова служба одного почалась з 1932 року, а у окремих з вересня 1943. Із рядового складу найбільше стрілків, а також автоматник, снайпер, зв’язківець, санітар, тракторист, листоноша, наводчик, шофер, розвідник, регулювальник,, артиллерист, кухар, повозний. Сержанти були командирами відділень і взводів, старший водій. Із офіцерського складу виділяються два майори, а також лейтенанти – командири взводів, помічник начальника штабу 229 сп.

У більшості випадків в анкетних даних госпітальних документів збереглись адреси воїнів. Тож простий перелік місць народження і вказана кількість призваних до армії (більше одного позначається цифрою) нехай стане черговим підтвердженням того, що на олтарі Перемоги у Великій Вітчизняній війні знаходяться життя представників багатьох народів колишнього СРСР:

Російська Федерація: м. Москва (3), Московська область, Алтайський край, Амурська обл., Башкирія (2), Брянська обл., Бурятія, Володимирська обл., Волгоградська обл.(3), Вологодська обл. (2), Воронежська обл. (4), м. Єкатеринбург (2), Екатеринбурзька обл. (3), Івановська обл., Калузька обл., Комі, Краснодарський край, Красноярський край (2), Курганська обл., Курська обл. (6), Липецька обл, Мордовія (3), Нижньогородська обл. (4), Новосибірська обл., Оренбурзька обл. (2), Орловська обл (3), Пензенська обл. (4), Пермська обл. (2), Рязанська обл. (3), Самарська обл. (2), Саратовська обл. (2), Ставропольський край (2), Татарстан (4), Тверська обл. (2), Челябінська обл., Читинська обл., Ульяновська обл., Уссурійська обл., Удмуртія (5), Чечня, Чувашія, Ярославська обл. (3), Якутія, Туркестано-Сибірська залізниця.

Україна; області – Донецька, Київська (2), Луганська (3), Сумська (6), м. Вінниця, Харківська. Чернігівська область (призвались в 1943 р.) – міста і райони: Бахмацький (м. Батурин, с. Красне, 3 – с. Миченки, с. Осич, с. Ситівка), Коропський (с. Вишеньки), Борзнянський (с. Нові Млини, 2 – с. Торстянка, с. Красне, с. Любомудрівка, с. Кинечівка, с. Комарівка), Ніжинський (м. Ніжин, 2 – с. Вертіївка, с.Стодоли), Козелецький (сс. Чемер, Хрещате), Чернігівський (смт М.-Коцюбинське).

А також – Азербайджан (4), Вірменія, Білорусь (6), Грузія, Казахстан (4), Киргизстан (2), Таджикистан (3), Туркменистан (4), Узбекистан (5).

Начальник Управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з горомадськістю
Чернігівської облдержадміністрації, голова Чернігівської районної організації
Всеукраїнської спілки краєзнавців
Андрій Курданов
Категорія: Сторінки історії | Переглядів: 1105 | Додав: chernigovec | Теги: меморіал загиблим воїнам, Чернігівський район, Ковпита | Рейтинг: 0.0/0
Новости по теме: Вічна пам'ять Героям Чернігівщини. Відео
Программа открытия туристического сезона 2015 в Чернигове
Обговорено перспективи розвитку туризму в Україні і на Чернігівщині під час війни на Донбасі
В Чернигове обсудят угрозы и перспективы развития туризма в условиях военной агрессии РФ
В художньому музеї відбувся благодійний концерт на підтримку української армії
Чернігівщина вшанувала 97-у річницю бою під Крутами. Фоторепортаж
План заходів з нагоди відзначення 97-ї річниці бою під Крутами
29 січня - всі у Крути
Сегодня Сосницкий литературно-мемориальный музей А. П. Довженко празднует свое 55-ти летие
Загадочная Черниговщина: от Сновянки до Мезина. Фоторепортаж
Верховная Рада Украины хочет изменить существующий закон о туризме
В Киеве состоялись сборы Черниговского землячества 2015
У Чернігівському історичному музеї відкрилася нова експозиція про бійців АТО
Гетманская столица приглашает на Рождество в Батурин
На Різдво у Чернігові відкриється фестиваль «Чернігівська коляда - 2015»
Погода, Новости, загрузка...
Всього коментарів: 0
avatar