Туризм єднaє Стaмбул і Бaтурин - 28 Лютого 2010

Щоразу, коли мене запитують, чим Чернігів відрізняється від інших міст, відбуваюся жартом: "Тринадцятою гарматою”. Чернігівці знають, про що йдеться. Іншим поясню. На древньому Валу центрального парку обласного центру є 12 старовинних гармат. Але зазвичай юнаки й дівчата перше побачення призначають біля… неіснуючої 13-ї гармати. Доки один, кліпаючи очима, розгублено бігає з кінця в кінець Валу, другий (той, хто побачення призначив) спостерігає й від душі посміюється над коханим. Одні після такого своєрідного "тесту” просто розходяться, не розуміючи гумору. Інші навпаки: щиро радіють, що знайшли свою половину.
Жарт жартом, а наше древнє місто поєднало в собі стільки захоплюючих легенд та історій, що не пишатися причетністю до них просто неможливо. Пишу про це, бо свій життєвий вибір я пов’язала з краєзнавчим туризмом. Вважаю, саме це перспективна професія для молоді. Адже не тільки древній Чернігів – сотні міст і невеликих населених пунктів нашої країни мають унікальну історію. За умови урядової підтримки галузі, її належного, самобутнього розвитку Україна здатна зайняти провідне місце в списку туристсько-привабливих держав Європи. А отже, і бюджет країни отримає належне поповнення, і молоді фахівці матимуть цікаву й престижну роботу.
Ще студенткою Чернігівського державного інституту економіки і управління разом з іншими однокурсниками мені поталанило потрапити в проект "Відродження”. Це угода вишу і ВАТ "Чернігівтурист”, за якою студентську практику організовано так, що під керівництвом наставника ти самостійно виконуєш роботу, оволодіваючи всіма тонкощами майбутнього фаху. Причому кількома спеціальностями. Приміром, менеджера з туризму, перекладача й екскурсовода одночасно. Завдяки цьому нас, студентів, як кажуть, "прямо з корабля на бал” під час практики почали залучати до роботи з туристами. В тому числі й за кордоном. Двічі я проходила практику в Туреччині.
Наші молоді колеги з Туреччини, особливо зі Стамбула виявляли великий інтерес до України. Та й туристський бізнес за кордоном зазвичай прерогатива молоді. Взагалі, чим більше подорожуєш, тим більше порівнюєш і розумієш, яку туристську Атлантиду ще таїть для світу наша батьківщина. Скажімо, в Чернігові – одному з найдавніших міст України – донині збереглося майже 50 пам’яток архітектури XІ -XІX століття. Кому, як не молодим популяризувати, відроджувати, берегти те, що єднає і Стамбул, і Париж, Чернігів та Батурин – самобутню історію, святі місця свого краю…
Проводячи екскурсії, мрію про те, щоб і наші українські пенсіонери мали змогу справді відпочивати, подорожувати. Вони ж цього заслужили так само, як і їхні ровесники з інших країн. А ще я мрію, щоб світ побачив таланти народу. Вони – головна цінність нашої землі. Візьму для прикладу свого дідуся Івана Лаврентійовича Пухового. У березні йому виповниться 90. Він старійшина нашого великого роду, адже виховав семеро дітей і кожен має свою сім’ю. Коли ми всією ріднею збираємося за святковим столом, він заспівує одну зі своїх улюблених пісень "Летить галка через балку”. То – не просто виконання: театр одного актора! Це -диво, це те, чого не побачиш і не почуєш ніде в світі…
Насамкінець пропоную організувати в молодіжній сторінці "Урядового кур’єра” вікторину або ж читацький конкурс "Люби і знай свій рідний край”. Цікаво було б дізнатися, як інші мої ровесники сприймають тему Український туризм – справа молодих.