Остер - на кордоні трьох князівств - 25 Лютого 2011 – Чернігів для туриста
Четвер, 08-Грудень-2016, 16.22.34
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Анонси подій [222]
Всеукраїнські заходи [96]
Туристические отчеты [23]
Виставкова діяльність [81]
Знаменні дати [67]
Конкурси, змагання [48]
Новини турбізнесу [496]
Новини Євро 2012 [80]
Події міста [215]
Регіональні заходи [215]
Церкви Чернігівщини [13]
Суспільство [83]
Сторінки історії [153]
Оголошення [66]
Реклама
Новости туризма
Останні статті
Мы Вконтакте
Посилання

Новое на форуме
Туристичні блоги
Фото Чернігівщини
Статистика

Яндекс.Метрика

Пошук
Головна » 2011 » Лютий » 25 » Остер - на кордоні трьох князівств
17.43.29
Остер - на кордоні трьох князівств
Якщо Західна Україна приваблює поціновувачів старовини своїми різноманітними замками польских магнатів, то Чернігівщина неперевершеними церквами та реліквіями більш раннього часу – пам’ятками домонгольського періоду київської Русі. Одним із дуже цікавих літописних містечок Чернігівщини є місто Остер.
До міста з Чернігова щодня о 6:40 курсує автобус «Чернігів – Остер», час у дорозі – півтори-дві години. Перед в’їздом в Остер протікає однойменна річечка, на містку якої розміщено плакат із застереженням про притягнення до відповідальності за забруднення цієї водойми.
Дрібничка, але викликає повагу до остерців за турботу про довкілля.
Далі, на узбіччі дороги, вас вітатиме симпатична огрядна доярочка з бідоном молока. Монумент в стилі радянського кітчу, але чудово зберігся, милує око та викликає посмішку в подорожнього. Дорога в місто проходить між двома оборонними валами-пагорбами колишньої Остерської фортеці.
В певному сенсі зимові мандрівки мають свої переваги: дуже добре проглядаються фортифікаційні насипи, якщо ж уважно придивитися, можна помітити геометрично правильні риси. З північно-західного боку можливо була гавань, тут русло річки проходить впритул до городища. Влітку все заростає буйною рослинністю, тому помітити вали фортеці набагато важче.
Остер був містом, через яке контролювався шлях «з варяг у греки». Фортеця була невелика за площею, адже мала оборонне та прикордонне значення – тут проживали тільки військові. На гербі міста зображено саме фортецю.
На пагорбах, незрозуміло чому, тепер кладовище, а поряд з ним акуратна, неначе іграшкова, автостанція. Одразу за нею, ліворуч від траси, простяглася вулиця ім. Сеспеля (про нього мова ще йтиме), яка веде на околицю міста, де на древніх оборонних валах збереглися залишки однієї з дев’ятнадцяти стародавніх пам’яток архітектури княжої доби. Це Юр’єва божниця, раніше Михайлівська церква.
Церква, тобто, те що лишилося від неї, розташована на околиці давньоруського городища. Звів ї ї у 1098 році Володимир Мономах, який на той час будував свій Городок на кордоні трьох удільних князівств, – Київського, Чернігівського і Переяславського. Тож фортеця стала чимось на кшталт символічного ключа, яким Мономах відімкнув київські Золоті ворота. За князювання Юрія Долгорукого вона була мурована, верх мала дерев’яний. Ізяслав спалив Михайлівську церкву, лише в 1195 році син Долгорукого відновив ї ї. Мурування зроблено з давньоруських плінф, про що свідчать клейма, та брил з пісковику.
Можливо, завдяки такому муруванню церква і збереглася. Монголо-татари навмисне не руйнували храми (про всяк випадок шанували і чужих богів), але, зруйнувавши місто, прирікали їх на занепад.

Михайлівська церква почала функціонувати з XVII ст. В 1696 році полковник Мокієвський влаштував додатковий вівтар на хорах храму, а на стіні було намальовано битву козаків з татарами з полковником на передньому плані. В 1753-му вона знову горіла, але від блискавки, внаслідок цього знищено дерев’яний верх.
Ще одна неприємність очікувала Михайлівську церкву: повільно, але впевнено відбувався зсув пагорба до річки, що впливало на руйнування храму. На реконструкцію церкви, київський монастир, якому вона належала, кошти не виділяв.
На початку XIX ст. храм розібрали, залишивши тільки абсиду. М. А. Константинович досліджував руїни церкви та її історію, видав про храм книжку. За заповітом його поховано біля церкви.
В 1907-му, за проектом архітектора-реставратора Покришкіна, споруду та деякі прибудови було законсервовано, аби зберегти цінну пам’ятку. Консервацію проводили і наприкінці 70-х років XX століття – тріщини і вибоїни замурували, арку вівтаря закрили скляно-металевою рамою, а дах покрили бляхою.
Фрески ретельно вивчали у 1906-му, 1924 роках. Нині неушкодженими лишилися тільки фрагменти, до яких не змогли дістати пензлі сучасних «митців». Нижню ж частину божниці сплюндровано вульгарними написами.
Первозданно на фресках було зображено – вгорі Оранту, пообіч ї ї архангелів Гавриїла та Михаїла. Нижче Оранти фреска «Євхаристії». Праворуч і ліворуч – сцени перетворення
хліба та вина відповідно в тіло та кров Христову. Під «Євхаристею» шість святих з Євангеліями в руках.
Раніше в Острі було три православних церкви. Нині залишилася одна. Цікава статистика з релігійної належності жителів Остра в минулому сторіччі: православних – 2580, католиків – 25, протестантів – 14, євреїв – 1013, мусульман – 18, інших віросповідань – 40.
Єдина діюча церква – Воскресенська. Зведено ї ї в 1845 році за кошти купців Павла та Іллі Цилюрикова. Споруджено в стилі класицизму, має півсферичний купол на високому барабані, чотириколонні портики. До храму прибудовано триярусну дзвіниця з годинником, що справляє дивне враження. Здається, ніби до звичайного поміщицького маєтку прибудували дзвіницю та купол...
Одразу за церквою – парк, будинок культури та дві могили з надгробками, одна мецената Цилюрикова, інша – засновника сучасної чуваської поезії Мішші Сеспеля (Михайла Кузьмича Кузьміна). На надгробку викарбувані вірші чуваською, українською та російською мовами:

Назавжди омитий полум’ям свободи
День встає над світом майва прапорів
І на повні груди дихають народи...
Ти тепер розкута, мова чувашів!

Роль основоположника сучасної чуваської поезії Сеспелю приписують завдяки його статті від 17 листопада 1920 року в газеті «Рада». Мішші вніс у чуваську літературну мову силабо-тоніку (властива народній чуваській мові від природи) і тим самим вказав шляхи подальшого розвитку і вдосконалення національної мовленнєвої культури. Незважаючи на молодість, Сеспель обіймав досить відповідальні державні посади: в 1919–1920-х роках – слідчий Тетюшинської слідчо-виправної комісії Ревтрибуналу, завідуючий відділу юстиції Чуваської автономної області. І все це у 20 років! Під час голоду на Поволжі (1922 р.) відправляється в
Україну, в Чернігівську область, де допомагає розміщувати біженців в українських сім’ях. Одночасно працює в Остерському повітовому земельному відділі, вчителює у місцевій школі (нині це гімназія, що носить його ім’я). Життя поета обривається трагічно – узрівши всю безперспективність комуністичної ідеології, відчуваючи себе причетним до звірств радянського режиму, Мішші Сеспель покінчив життя самогубством.

За деякими версіями, причиною стало нерозділене кохання. Але це лише версії... До речі, біля Остерського краєзнавчого музею, де ціла кімната відведена експонатам, присвячених Мішші Сеспелю, я зустрів представників київського земляцтва чувашів (є, виявляється, і таке) та навіть його родичку, які приїхали в Остер вшанувати пам’ять свого земляка.

Сам музей розташований в колишньому маєтку генерал-лейтенан та В. К. Солонини. Маєток та парк Солонинівщина був не «націоналізований» більшовиками, а переданий нащадком козацьких старшин генералом Солониною «місту Остру в довічне володіння» ще до революції. Єдиною умовою було те, що «парк буде збережений, а будинок стане культурним центром».
Не наполягатиму на своїй правоті, але з новобудов в Острі я побачив лише одну. Це два поверхи зведеної нової церкви – Свято-Успенського храму Української Православної Церкви. Його будують за пожертви вірян. Плакат з номером рахунку та першим православним сайтом міста Остра красується біля входу.
Центр Остра можна назвати типовим для невеликих містечок Чернігівщини. Парк, училище, міськрада, Ленін на п’єдесталі. Досить пристойний пам’ятник землякам та воїнам, які загинули при звільненні міста. Про запеклість боїв свідчить і те, що тут покоїться 8 Героїв Радянського Союзу. Поруч стоїть невеликий мармуровий хрест, вочевидь, встановлений недавно. Але на місці таблички – лише ознаки ї ї перебування, явно робота «мисливців» на кольоровий метал.
Поблизу центрального ринку височить непрацююча стара водонапірна башта. Вона домінує майже над усіма остерськими будівлями і чудово слугує для розміщення реклами.
Взагалі, люди тут дотепні і мають особливе почуття гумору (пам’ятаєте придорожню доярку?). Так от, ще до революції місцевий тесля прикрасив вікно чудовим різьбленням, головною частиною якого був самодержавний герб. Але на ньому замість двох хижих орлиних голів красуються... качки! Доярка, качки, кафе «Аляска» та путівник що вказує дорогу до «Харчевні «Три пічкурі», де вас обіцяють неодмінно «напоїти» , все це – свідчення, що з гумором у місцевих жителів все гаразд.

Ще два непов’язаних між собою факти з життя міста. Прогулюючись Остром, я через певні проміжки часу почув знайомий гуркіт, так схожий на грім, і здивовано глянув угору. лише згодом я зрозумів, що це постріли гармат на полігоні військової частини. Хто проходив строкову службу в Остерській «учебці», надовго її запам’ятають. Місцеві до пострілів звикли і не звертають на них уваги. Тому якщо вам доведеться зустріти в Острі людину, яка здивовано озирається під час грохот «грому», так і знайте – немісцева.

Ігор Тютькало
Десняська правда вільна
Категорія: Туристические отчеты | Переглядів: 1402 | Додав: chernigovec | Теги: остерський краезнавчий музей, Остер, Чернігівщина, Остер туристичний, Козелецький район | Рейтинг: 0.0/0
Новости по теме: Вічна пам'ять Героям Чернігівщини. Відео
Программа открытия туристического сезона 2015 в Чернигове
Обговорено перспективи розвитку туризму в Україні і на Чернігівщині під час війни на Донбасі
В Чернигове обсудят угрозы и перспективы развития туризма в условиях военной агрессии РФ
В художньому музеї відбувся благодійний концерт на підтримку української армії
Чернігівщина вшанувала 97-у річницю бою під Крутами. Фоторепортаж
План заходів з нагоди відзначення 97-ї річниці бою під Крутами
29 січня - всі у Крути
Сегодня Сосницкий литературно-мемориальный музей А. П. Довженко празднует свое 55-ти летие
Загадочная Черниговщина: от Сновянки до Мезина. Фоторепортаж
Верховная Рада Украины хочет изменить существующий закон о туризме
В Киеве состоялись сборы Черниговского землячества 2015
У Чернігівському історичному музеї відкрилася нова експозиція про бійців АТО
Гетманская столица приглашает на Рождество в Батурин
На Різдво у Чернігові відкриється фестиваль «Чернігівська коляда - 2015»
Погода, Новости, загрузка...
Всього коментарів: 0
avatar