Вид маєтку заворожує: палац з двома флігелями і вежею, ландшафтний парк з затишними альтанками, ставки з кам'яними містками. Колись Ілля Рєпін малював тут "Запорожців", а Тарас Шевченко пережив велику любов і висловив свої почуття в поезії.
Хутір на Чернігівщині купив півчий Імператорського палацу Федір Каченовський. Побудував палац і розбив парк в 1770-м фельдмаршал Рум'янцев-Задунайський. При Тарновських, перших в Україні меценатів, тут гостювали художники, письменники, композитори. У Книзі відвідувачів - 608 автографів, у тому числі Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша, Марка Вовчка, Михайла Врубеля ...
У Качанівці композитор Михайло Глінка працював над оперою "Руслан і Людмила". У парадній їдальні вперше прозвучав марш Чорномора у виконанні кріпосного оркестру. Нині Глінку, як і багатьом іншим знаменитим гостям маєтки, присвячено окремий зал.
Василь Тарновський та його син колекціонували предмети старовини. На стінах лицарського залу блищало зброю, а з портретів в позолочених рамах дивилися полководці. Все це дуже допомогло Іллі Рєпіну в роботі над картиною "Запорожці пишуть листа турецькому султану". На полотні, до речі, у високій чорній папасі відображений сам господар - Василь Тарновський.
Тарас Шевченко, коли жив у Качанівці, сватався до своєї куми - Надії, родичці Тарновських. Але дівчина відмовила поетові. У повісті "Музикант" Тарас Григорович описав прийоми, які тут проходили, страви, які подавали гостям. Незабаром після від'їзду Кобзар подарував Тарновському свою картину "Катерина".
Ходив стежками парку Микола Гоголь. За переказами, він любив відпочивати під дубом, що росте й донині. Пару років тому Качанівку досліджували біоенергетики, встановивши, що на розломі дуба присутня енергія позитиву і негативу. Головне знати, з якого боку підійти.
Від палацу до церкви веде вулиця, яку називають Цукрового. Згідно з місцевою легендою, в день весілля своєї дочки останній господар маєтку Павло Харитоненко велів всю дорогу (близько 400 метрів) всипати цукром, що нібито забезпечувало молодятам солодке життя. Сучасні наречені теж не проти пройтися по солодкої алеї. Хоча цукром нині її ніхто не посипає. Дорогувато виходить.
З тильного боку палацу знаходиться так званий інтимний скверик. Колись тут знаходилися мармурові статуї.
Збереглася тільки одна - Зима. Минулого літа Качанівку відвідала директор Анічкова палацу в Санкт-Петербурзі. "Наче я в одному з куточків Царського села чи Петергофа!" - Вигукнула гостя.
"Після революції тут був і сирітський притулок, і туберкульозний диспансер, і колгоспна контора. У двадцяті роки минулого століття жили безпритульні, які не щадили мармурові скульптури, влаштовували пожежі. Та й мешканці навколишніх сіл, слідуючи революційному відозви" Світ - хатам, війна - палацам "забирали ікони, картини, - розповідає За словами директора, багато туристів хотіли б побувати в заповіднику, але скаржаться, що добиратися складно.
Тим не менше заповідник номінується на право називатися одним із чудес України. Ініціатор та голова оргкомітету акції "Сім чудес України" Микола Томенко каже, що Качанівка повинна знову, як за часів Тарнавських, стати творчої Меккою.

Интернет реклама