Подорожуючи Чернігівщиною неможливо заїхати до літописного та мальовничого селища Седнів, де зберігалася велика кількість історичних пам’яток.
Справжньою окрасою мальовничого Седнева є Георгіївська церква, яку ще в народі називають Юрієвою. Збудована Георгіївська церква протягом 1715-1747 років на місці стародавнього седнівського городища. Цікавим фактом є те, що до 1982 року Георгіївська церква зберігалася в первозданному вигляді. В 2004 році поїдена грибком церква, яка довший час стояла покинутою, з пустими віконницями, без дверей, згоріла. Наступного ж року почалася її відбудова. Згорілі рештки розібрали повністю - і відроджували храм аж від фундаментів. Заодно добудували вежі-ступи на фасаді, котрі були до перебудови в 1852 р. Та від перебудови церкви проблем не поменшало, а навпаки побільшало.
Так, за розмовою з головним казначеєм громади Седнева, пані Тамарою, ми дізналися про найголовніші проблеми, які існують у Георгіївської церкви. Так за її повідомленням, у 2005 році, коли відновлювався храм, на території церкви провалився під землю хлопчик. Як з’ясували вчені, він потрапив до склепу, де за його переконаннями лежала жіночка в гарному одязі. Після цього інциденту, місце провалля накрили бетонною плитою (яка лежить і понині) і відтоді навіть ніхто не займався археологічними розкопками цієї ділянки.
Другою проблемою Георгіївської церкви є будівельний вагончик, який стоїть ще на території церкви ще з часів її відбудови. Поряд з будівельним вагончиком розкопаний кар’єр, в якому лежать дві величезні труби та бетонний колодязь. За розповіддю пані Тамари, цей котлован стоїть з 2005 року і призначався для будівництва колодязя біля церкви. Та колодязя, нажаль не збудували, натомість залишили будівельники розритим котлован, який паплюжить гарний краєвид навколо церкви.
Однією з проблем у середині Георгіївської церкви є дивні написи, які залишили після себе будівельники. Так, біля однієї з ікон є дивний напис «горох», та що він означає - невідомо.
Втім найголовнішою проблемою Георгіївської церкви в Седневі є сильне протікання даху та відсутність пожежної сигналізації у церкві. За словами пані Тамари, під час служби в храмі, коли йде дощ, вода капає на голови віруючих прихожан та зумовлює ріст вологості у храмі. Так, аби запобігти протікання стелі церкви, її син замазав щілини монтажною пінкою, але це не допомогло церкві. Тоді виникає питання, а чи не повториться випадок 2004 року, коли церкву повністю з’їв грибок?
Нажаль на всі ці питання неможливо знайти відповіді, адже таких великих коштів у церкви немає, а на пожертвування прихожан та кошти отримані від обслуговування туристичних груп, усунути дані проблеми навколо церкви навряд чи можливо.