Борис і Гліб, сини князя Володимира Великого, які загинули після смерті батька, під час боротьби за Київський престол. Князь Ярослав Мудрий (1019-1054 рр.) глибоко шанував своїх братів, святих мучеників Бориса (+1015 р., пам'ять 24 липня) та Гліба (+1015р., пам'ять 5 вересня).
Відомо, що князь Борис був похований в Вишгороді, біля Києва. З часом на річці Смядині, недалеко від Смоленська, були знайдені мощі святого Гліба і перевезені по Дніпру до Києва. Київський митрополит Іоан І (1008-1035р.р.) із собором духовенства урочисто зустрічали нетлінні останки святого страстотерпця Гліба. І поклали їх в Вишгороді в храмі святого Василія Великого, де знаходилися також і мощі мученика Бориса. Досить скоро місце поховання прославилось чудотворіннями. Тоді мощі святих братів Бориса та Гліба були вийняті із землі та покладені до спеціально збудованої каплички. 24 липня (6 серпня за новиом стилем) 1026 році був освячений п'ятиглавий храм на честь святих мучеників у Вишгороді.
Святий Борис вважався небесним покровителем Монамашичів, святий Гліб був покровителем Ольговичів і Давидовичів. Вишгородські святині були не єдиним центром церковного шанування святих страстотерпців Бориса і Гліба, розповсюдженого по всій Руській землі. Перш за все існували храми і монастирі в конкретних місцях, пов'язаниі з мученицьким подвигом святих і їх чудесною допомогою людям.
Борисоглібський собор був збудований і в Чернігові на початку ХІІ століття на території Дитинця на замовлення Давида Святославовича, сина Святослава, онука Ярослава Мудрого. Будувався храм як усипальня родини князя Давида Святославича. Собор зберігся до наших днів і зараз є окрасою парку на Валу, а також є музеєм Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".