Батурин: проблеми історичної спадщини - 19 Січня 2009 – Чернігів для туриста
Субота, 10-Грудень-2016, 14.37.22
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Анонси подій [222]
Всеукраїнські заходи [96]
Туристические отчеты [23]
Виставкова діяльність [81]
Знаменні дати [67]
Конкурси, змагання [48]
Новини турбізнесу [496]
Новини Євро 2012 [80]
Події міста [215]
Регіональні заходи [215]
Церкви Чернігівщини [13]
Суспільство [83]
Сторінки історії [153]
Оголошення [66]
Реклама
Новости туризма
Останні статті
Мы Вконтакте
Посилання

Новое на форуме
Туристичні блоги
Фото Чернігівщини
Статистика

Яндекс.Метрика

Пошук
Головна » 2009 » Січень » 19 » Батурин: проблеми історичної спадщини
17.32.11
Батурин: проблеми історичної спадщини
натисніть для перегляду в повному розмірі...Торік минуло три століття з часу батурінськой трагедії. Але і досі ламаються списи довкола діянь і фігур минулого. З часом збільшується кількість неоднозначних оцінок сучасників. А як бачиться проблема історичної спадщини виконавчої влади, яка згідно із законом піклується про збереження пам'ятників? Про це розмова з головою Чернігівської облдержадміністрації Володимиром Хоменко.

 

— Володимир Миколайович, коли на порозі криза, про відновлення колишніх палаців, напевно, не говорять. Принаймні, так вважають деякі народні депутати, що представляють проправітельственную партію, мов, «не той час». 

 


— Знаєте, для наших пам'ятників — завжди поганий час. Давайте пригадаємо: чи були в держави коли-небудь зайві гроші? Ніколи! А в голодний післявоєнний рік, що відновлювали всім Черніговом? Кінотеатр імені Щорса. Напевно, тоді теж були важливіші проблеми. Але правильно говорять: людина може обійтися без необхідного, але не може без зайвого — без літератури, музики, історії, традицій.


   Можливо, трохи відхилюся від теми, але хочу поміркувати разом з читачами. Зараз дуже популярні заслання на кризу, тотальні потреби. Але мало хто замислюється: адже це криза вжитку. Стали менше купувати квартир, авто — ось вам і трагедія. То хіба ради цього живе людина? Нашим дітям, перш за все, потрібні будуть куплені з останніх сил меблі, дачі або все-таки хороша освіта, непорушні моральні засади, які дадуть відчуття власної гідності, віри, стійкості в бідах? Пригадаємо Олександра Македонського, який наказав поховати себе з розкритими долонями. Правитель найбільшої і багатющої імперії нагадував підданим: у труні кишень немає, і ніхто нічого з собою не забере. Вважаю, наше життя погіршується не із-за недостатніх фінансових ресурсів банків, а, перш за все, - із-за невмілих, малограмотних і погано виучених керівників, які вважають себе елітою. А вони далекі від цього звання, бо мало читають, роздумують, цікавляться думками тих, хто жив і будував до них. Тим більше що кожен намагається дати рибу, а не вудку. Благодіяннями одного нібито включили газ, інша партія або багатій подарували щось лікарні — до чого привчаються люди? Що про них весь час зобов'язані піклуватися. Це свідомість бананової республіки і вічне відчуття приниження і слабкості. Напевно, ніколи не вистояли б наші батьки у Великій Вітчизняній, якби не мали непереможного духу, непохитного характеру і непохитної віри у власну силу і правду. А то хіба ми не діти своїх батьків? Можливо, не кращі... Тому нам сьогодні, переконаний, потрібно пригадати про духовність, культуру, дійсні цінності, а не боротися з тими, хто прагне нагадати про них суспільству.



— Якщо говорити про Батурин, то ще одним аргументом «проти» реставрації пам'ятника часто служить покинутий стан селища, а тепер вже міста... 


 


— Давайте говорити з цифрами в руках. На відновлення об'єктів Державного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» при активному сприянні президента України Віктора Андрійовича Ющенка притягувалися меценати. Останнім часом передбачалися засоби і в Державному бюджеті. І якщо порахувати, то відновлення музейного комплексу і благоустрій селища мають порівнянні цифри.


   Наприклад, три роки тому почалася реконструкція батуринського Удома культури. Його побудували майже півстоліттям назад, в 1994 році повісили на дверях замокнув, здавалося б, навіки. Але з початком реставрації заповідника це згасле вогнище культури теж капітально відремонтували. Та ще як! Виконали повний комплекс проектних робіт, побудували сучасну котельну, замінили електро-, водо- і газові мережі, придбали нові меблі, цифрову апаратуру, механічне устаткування сцени. Вже другий рік колишній колгоспний клуб функціонує як повноцінна сучасна установа культури.      З 2003 по 2007 рік на розвиток соціальної сфери Батуріна і інженерно-транспортної інфраструктури витрачено понад 15 мільйонів гривень, майже половина яких — добродійні внески. У селищі замінені або капітально відремонтовані мережі водо- і газопостачання, повністю улаштовані вулиці Центральна, Гетьманська, Многогрішного. Торік на розвиток соціальної і транспортної інфраструктур передбачалися і бюджетні кошти, 102,995 мільйона гривень. Виділена п'ята частина. Та і та дісталася переважно підрозділам «Укравтодора».


 


  — А що планувалося зробити для батуринців?



— Мені неприємно навіть перераховувати, бо все це нездійснені надії. Адже минулий рік був досить благополучним, і те, чого ми недолічилися у витратах на область, лише підтверджує думку про непрофесійність управління. Посудите самі: на засоби Держбюджету планувалося побудувати нову школу за 21 мільйон гривень, з яких третину повинні були освоїти в 2008-м-коді, планували побудувати дитячий сад-ясла і школу-інтернат, закінчити капітальний ремонт лікарні з піщеблоком і пральнею,  улаштувати будинок для людей похилого віку на 100 місць, привести в порядок водопровідні мережі, повністю газифікувати селище, побудувати очисні споруди, прокласти зливову і дренажну каналізацію, провести благоустрій, зокрема, встановити зовнішнє освітлення....


    Все це передбачено в конкретних заходах щодо реалізації указів президента України. Главу держави хвилюють проблеми відродження гетьманської столиці — лише впродовж останніх двох років він видав півдесятка указів на підтримку розвитку Батуріна. Таке діяльне сприяння неоцінимо, бо власними силами, без сумнівів, Чернігівщина реалізувати таке масштабне будівництво не змогла б. Але уряд з фінансуванням не впорався, ми бачили, як довго не вносилися зміни до бюджету і як він виконувався. У результаті, на жаль, багато що не зроблене.



— Володимир Миколайович, Ви буваєте на реставраційних роботах «Гетьманської столиці» кожного тижня. Ймовірно, мали можливість познайомитися з історією пам'ятника з першоджерел. Чи були для вас несподіванки, випадкові відкриття?



— Перш за все, як з'ясувалося, я мало знав про справжню історію Батурина. Тому що шкільний підручник і популярні публікації ні величі, ні трагедії, ні історичної правди не передають. Тому вже з перших днів я почав цікавитися всім, що пов'язане з останньою гетьманською столицею. І знаєте, знайшов немало однодумців. Ця сторінка біографії нашої держави цікава письменникам, історикам, краєзнавцям. Перш за все землякам. Мені приємно, що при активному сприянні облдержадміністрації стала широко відома праця чернігівського журналіста Сергія Павленко, а історик Олександр Коваленко почав грунтовну науково-дослідну роботу про батуринську трагедію. Ще одна книга — «Любов гетьмана Мазепи» — вже видана на засоби політичної партії. Сподіваюся, це лише почало. Взагалі, за часів незалежності України істотним чином переглянута роль Батуріна в історії держави. Першим кроком стало відкриття в 1994 році на базі краєзнавчого музею Державного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Нині до складу заповідника входять 39 унікальних пам'ятників. Особливу увагу привертають цитадель, палац Кирила Разумовського, Воськресенськая церква, усипальня останнього гетьмана. До речі, в могильної плити Кирила Разумовського я вперше задумався над по-справжньому мудрими і сучасними словами його девізу: «Славу примножувати справами».


На території цитаделі після перенесення в 1669 році козацької столиці в Батурін був побудований гетьманський палац. У нім жили Демьян Багатогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа. У Воськресенській церкви і соборі Живоначальної Трійці шукали порятунку жителі під час штурму фортеці. Неподалеку влітку були знайдені підземні ходи, які ще належить досліджувати.


— Батуринський палац відомий тим, що побудований за проектом відомого шотландця Чарльза Камерона, пережив пожежу, розруху і декілька невдалих спроб реставрації. Заважали світова війна, революція, Громадянська війна, потім знову війна... Навіть півстоліття назад були спроби відновити палац, але жодного разу роботи не доводилися до кінця...


— Сьогодні головні реставраційні заходи здійснені. Необхідно переходити до наступного етапу — створювати повноцінну музейну експозицію. На жаль, не лише документів, але і речей того періоду збереглося замало. І кожен музей, природно, хоче і надалі бачити їх саме у власних фондах. Отже копітких і довгих зусиль фахівців, щоб створити цікаву експозицію, потрібно ще немало.


Але з Батурином пов'язані маловідомі факти перебування Тараса Шевченка, письменника і поета Олексія Толстого, істориків Михайла Костомарова і Олександра Лазаревського. Недалеко від Батуріна, в селі Пальчики, винахідник першого 8 світі рамкового вулика Петро Прокопович викладав в своїй школі бджільництва. У заповіднику зберігаються його меморіальні речі, які теж можуть бути окремою цікавою екскурсійною темою.


Залишається недослідженою і подвижницька просвітницька діяльність настоятеля сусіднього монастиря Миколо-Крупицького Дмитра Туптала. 


— Володимир Миколайович, Ви говорите про музей-заповідник, як справжній екскурсовод.


— Для сім'ї екскурсію проводив особисто. Часто запрошую друзів, їм теж розповідаю, що знаю. Батурін ще не відкрив всіх своїх таємниць, я в цьому переконаний. Тому тут необхідно розвернути туристичну інфраструктуру, налагодити нормальний побут, сервіс, щоб комплекс жив, повнився відвідувачами. До речі, так само, як і в інших наших перлинах.


Ось незабаром завершуємо передачу меморіального комплексу "Пам'яті Героїв Крут" у ведення держави. Сподіваюся, що це привнесе в історичний пам'ятник сучасне розуміння його значення. 


— Які ще пам'ятники нашої області, так би мовити, стали в чергу на омолоджування?


 — Говорити про такі масштабні реставраційні роботи, як в Батурині, цього року не доводиться. Але намічене, сподіваюся, здійснимо. Наступним солідним проектом повинен стати заповідник в Любече, що на Ріпкинщині. Напевно, мало хто зараз пам'ятає, що більше десяти років назад Вчена рада Української Академії мистецтв затвердила Програму по увічненню історичних осіб і подій ХVII - ХVIII століть на території Північного Лівобережжя засобами образотворчого мистецтва. За такою канцелярською назвою — унікальна робота, яка не має аналогів не лише на Україні, але і в світовій практиці. Головною метою програми було увічнення в монументальних пам'ятниках найбільших подій того часу, повернення в національну історію імен її синів. Автор цього проекту - чернігівец Геннадій Ершов. Першою роботою молодого скульптора в рамках програми став оригінальний пам'ятник на Замковій горі в Любече, який урочисто відкрили до 900-ліття I з'їзду князів Київської Русі. Отже можна вважати, тоді і був закладений наріжний камінь у фундамент майбутнього історико-археологічного музейного комплексу "Древній Любеч". Нині там вже працює дирекція, ведуться підготовчі роботи. Весной в Любече почнуться археологічні роботи і реставрація кам'яного будинку Павла Полуботка. У перспективі - створення музею митниці і реконструкція Любечського замку XI - XII століть.


 — Здається, ініціативу створення такого туристичного об'єкту проявили декілька народних депутатів?
— Прокукурікати, а там хоч і не світай. "Древній Любеч" створений вирішенням сесії Обласної ради за ініціативою депутатів декількох фракцій. Дуже добре, якщо народні обранці допоможуть реальними справами відродити пам'ятник історії і культури. Потрібні матеріали, фахівці, засоби, а не лише заклики до збереження історичної спадщини. Поки все обмежується красивими словами.


Але мене більше турбує не власне відновлення і реставрація, а подальше використання історичних місць. На прикладі жителів Батуріна бачу: цим потрібно наочно і окремо займатися. Поясню думку. Сьогодні до «Гетьманської столиці» веде добротна дорога, є що показати туристам. Але немає жодного приватного готелю, колоритного шинку, цікавої сувенірної лавки. Те, що відкрили, ні прибули солідною не дає, ні душевного задоволення.


А поглянете на автодороги, які ведуть на південь, — їх міцно обсіли усілякі «Смачні обіди, як у тещі», «Три сестри» і тому подібне Тобто люди уловили бізнес-перспективи і скористалися ними. Напевно, тут важливий приклад, що в кожній справі має бути ініціатор. І це лише підтверджує думку: якщо хочемо перетворити наші історичні об'єкти на туристичний бізнес, що зажадався і прибутковий, необхідно працювати системно і професійно. Тому бачу на цьому напрямі необмежене поле необмежене поле додатка зусиль влади, общин і кожного окремого ентузіаста.

 

                                                                           Наталія Аверьянова, щотижневик "Гарт", №3 (2391)
Переглядів: 1164 | Додав: chernigovec | Рейтинг: 5.0/2
Новости по теме: Вічна пам'ять Героям Чернігівщини. Відео
Программа открытия туристического сезона 2015 в Чернигове
Обговорено перспективи розвитку туризму в Україні і на Чернігівщині під час війни на Донбасі
В Чернигове обсудят угрозы и перспективы развития туризма в условиях военной агрессии РФ
В художньому музеї відбувся благодійний концерт на підтримку української армії
Чернігівщина вшанувала 97-у річницю бою під Крутами. Фоторепортаж
План заходів з нагоди відзначення 97-ї річниці бою під Крутами
29 січня - всі у Крути
Сегодня Сосницкий литературно-мемориальный музей А. П. Довженко празднует свое 55-ти летие
Загадочная Черниговщина: от Сновянки до Мезина. Фоторепортаж
Верховная Рада Украины хочет изменить существующий закон о туризме
В Киеве состоялись сборы Черниговского землячества 2015
У Чернігівському історичному музеї відкрилася нова експозиція про бійців АТО
Гетманская столица приглашает на Рождество в Батурин
На Різдво у Чернігові відкриється фестиваль «Чернігівська коляда - 2015»
Погода, Новости, загрузка...
Всього коментарів: 0
avatar